Теорiя
Коли ми бажаємо довести, що
то маємо здiйснити доведення шляхом наведення аргументiв, якi слiдують один з одного, щоб отримати
У разi прямого доведення передбачається побудова логiчного ланцюжка мiркувань. Починаємо з . З твердження має слiдувати щось, з чого слiдує щось ще, й так далi, доки ми в кiнцевому пiдсумку не отримаємо , де — це те, що, як ми мали довести, слiдує з .
Приклад 1
Доведи, що якщо — парне число, а — непарне число, то — непарне число.
Виконуючи доведення, доцiльно скласти вираз, з яким можна працювати. У цьому прикладi треба скласти вирази для та . Оскiльки — це парне число, його можна записати як , де — цiле число. Число — непарне число, тому його можна записати як , де — цiле число. Можна вставити цi вирази у вираз , отримавши
де — цiле число, тому — непарне число, що й треба було довести.
Приклад 2
Доведи, що завжди дiлиться на 2
Нам вiдомо, що всi парнi числа можна розкласти на парний множник. Це правда, тому що всi парнi числа можна подiлити на 2, що слiдує з визначення парних чисел.
Отже, тепер ми бачимо, що можна розкласти на множники як . Пiсля цього ми бачимо, що й — це два цiлi числа, якi йдуть один за одним на прямiй iз дiйсними числами (наприклад, 3 та 4, 4 та 5). Тепер можна стверджувати, що незалежно вiд того, яким числом є , один iз двох множникiв — це парне число, оскiльки кожне друге цiле число в ряду дiйсних чисел парне.
Якщо — парне число, то — це непарне число. Якщо — непарне число, то пiдставмо цей вираз для в . Отримаємо
З математичного погляду це доведення має такий вигляд, як показано нижче, де ланцюжок аргументiв будується з використанням логiчних наслiдкiв: